Плануєш піти навчатись на сексолога?
Курсів багато і не знаєш, що з того вибрати?
Тримай підбірку критеріїв за якими варто обирати курси сексології (і не тільки сексології).
1. Не претендуємо на оригінальність, сказавши, що потрібно звертати увагу на те, хто навчатиме. Однак в сексології важливо не тільки хто буде вчити, а й в якій кількості. Простіше кажучи – скільки викладачів залучено в програму.
Все просто. Сексологія наука полідисциплінарна, яка включає в себе не лише медичні та психологічні аспекти, а також і багато інших сфер пізнання: педагогіку, історію, культуру, філософію, релігію, право тощо. Відтак, різнобічне висвітлення може забезпечити лише команда викладачів, які спроможні подати сексологію через призму інших, перелічених наук. Тоді як авторський курс харизматичної пані чи пана може бути цікавим і навіть корисним для пересічних слухачів, але ніколи не дасть глибини знань для фахівців.
2. З цього випливає наступне: наповнення програми. Якщо перед твоїми очима навчальна програма по сексології, яка крім медицини та психології нічого більше в собі не містить. То швидше за все перед тобою дуже й дуже скорочена версія. Погодишся ти з цим чи ні, але факт залишається фактом – сексологія, як і всі інші науки, вийшла з філософії. Тому філософська складова обов’язково повинна бути присутньою в навчальній програмі. Звісно, якщо мова йде про фахове навчання для спеціалістів. Хоча й курси для широкого загалу також, матимуть користь від філософського наповнення.
3. Наступний компонент якісної програми – релігієзнавство. Розуміємо, що реакції зараз можуть бути дуже різними та навіть діаметрально протилежними. Але дозволимо собі озвучити аргументи на користь такого, здавалось би дивного поєднання як сексологія та релігія.
Справа в тому, що в давні часи сексуальна сфера людини, так само як мисливство та праця, відносились до сакральних. І саме з цими сферами була пов’язано найбільша кількість вірувань, які поступово відображались в світогляді, ментальності людей та правовій системі держав. Так, ми зараз маємо на увазі саме сексуальне наповнення зазначених сфер. Тому, релігієзнавство як ніщо інше допоможе глибинному розумінню тонкощів усіх суспільних процесів, які відбуваються навколо людської сексуальності. Ну і з суто практичної сторони – такі знання розширюють когорту потенційних клієнтів. Перевірено на досвіді)
4. Тривалість програми та документ, який ви одержите по завершенню. Звичайно, досить спокусливо виглядає пропозиція повчитись 2 чи 3 місяці «онлайн», можливо навіть з окремими «живими» зустрічами і нарешті одержати такий бажаний та омріяний сертифікат сексолога.
Але якщо серйозно. Ти дійсно віриш, що науку можна вивчити за 2-3 місяці? До прикладу, базова книга В. Кришталя «Сексологія» містить в собі 1150 сторінок. Тобто якщо щодня не просто читати, а вивчати та опрацьовувати по 12-13 сторінок цієї книги, то якраз встигаємо прочитати її за три місяці. Якщо ж постаратись і опрацьовувати по 19 сторінок в день, то книгу можна буде осилити за 2 місяці. Скажемо так, хороше опрацювання (не плутати з читанням) такої кількості сторінок займе у годин 6 або й більше, сюди додаємо ще час на роботу, родину, домашні справи, відвідування спортзалу тощо. І стає зрозумілим, що за 2-3 місяці опанувати цілу науку ну ніяк не вдасться.
До того ж, опанування науки потребує значно більше, ніж прочитання одної-єдиної книги, навіть такої великої та потужної як праця В. Кришталя.
5. З цього всього маємо наступний пункт. Для чого воно все треба? Тут потрібно подумати та відповісти самому собі чесно та відверто. Якщо сексологію хочеться вчити «для себе» – то «велкам» на курси-двомісячники. І базові уявлення одержиш і не надто обтяжуватимешся. Якщо ж ти хочеш вчити сексологію для підвищення свого професійного рівня, то тоді тільки проекти тривалістю від 2-х років. Чому? Перше – тому, що за цей час точно встигнеш ознайомитись з достатньою кількістю наукових праць. Друге – у тебе сформується професійна ідентичність, тобто ідентичність сексолога. Необхідність даного «аксесуару» для фахівця – очевидна)
6. Тепер уявимо собі, що всі ці пункти ми перевірили, відсіяли гірше та відібрали краще, і нарешті! нарешті завтра починається перший модуль, перші заняття по сексології! По яким критеріям зрозуміти, що вибір було зроблено правильно?
– Тримання меж проекту. Сексологія це те, де учасники найчастіше стикатимуться з чимось, що розхитуватиме їхні попередні уявлення про сексуальність, можливо виринатимуть дитячі спогади які ніколи досі не нагадували про себе, можливо з чимось ти просто будеш категорично не згодним. Все це і навіть більше трапляється під час навчання на сексолога. Тому тримання меж є таким важливим і є показником професійності курсу.
– Структурованість та логічність матеріалу. З огляду на те, що сексологія, як ми вже говорили є полідисциплінарною наукою, є ризики надмірного заглиблення в дотичні теми. Тому прослідкуй на занятті, чи вдається викладачу тримати структуру лекції, чи подається матеріал логічно і послідовно.
– Логічність матеріалу найлегше перевірити за тим, чи вдасться тобі переказати домашнім хоч частину того, що було почуто на лекціях. Переказати так, щоб і їм стало зрозуміло. Здавалось би, до чого тут такі очевидні речі? Справа в тому, що низькоякісний формат лекцій орієнтований на першочергове індукування емоцій, за переживанням яких збігає лекційний час без належного засвоєння знань. Перевірено на власному досвіді.
– Наступний пункт не менша банальщина, але все ж. Зверни увагу чи відповідають викладачі на твої питання? Академічний формат навчання тим і цінний, що він дає «доступ до тіла», тобто безпосередню взаємодію з викладачем, у якого можна запитати-уточнити-перепитати все те, що невідомо-незрозуміло-недочуто. Маленька деталь, але від цього залежатиме якість та успішність твого навчання. За яке ти ж як раз і будеш сплачувати свої «кровні».
– Якість роздаткового матеріалу. Якщо перед тобою роздатки, зроблені за принципом «Ctrl+C/Ctrl+V» (не полінуйся, перевір закинувши в гугл окремі абзаци роздатків), то у нас для тебе погані новини, обраний курс – «такоє сєбє». Якісні роздатки мають являти собою концентрацію інформації з багатьох джерел. А не скопійовані розділи чи пости з соціальних мереж (так-так, ми стикались навіть з такою практикою, тобі не почулось).
– Наявність сертифікаційних вимог та неухильне дотримання їхнього виконання. Часи навчання «за ковбасу» давно пройшли. Зараз в моді знання та фаховість. Йди туди, де будуть вимагати – результат тебе не розчарує.
7. Ну і останній пункт. Документи про освіту. Особливо якщо курс читає одна людина, яка позиціонує себе автором проекту. Так, ми не радимо йти на такі курси. Та все ж. Запитати документи про освітній рівень викладача з такого роду курсів – це нормальна практика. Якими б гучними назвами людина не називалась, якщо документи про освіту є і вони були здобуті чесно, то людина з радістю їх продемонструє. Якщо ж у відповідь звучатимуть фрази, на зразок: «важливі не документи, а мої знання…. цінність не в папірцях, а в моєму імені…», то зазвичай це є тривожним сигналом.
В цьому ж полягає і одна з переваг навчання від професійних організацій чи інститутів – там викладачів перевірили ще на етапі залучення до співпраці, шарлатанів точно не знайдете. Авторські ж курси – це завжди вільний політ творчості самого автора, тому не соромся перевіряти те, що тобі озвучують.
На цьому у нас все.
Літер вийшло багато. Бо писалось від душі. Багато з зазначеного було пережите на власному прикладі.
Дуже сподіваємось, що дана стаття буде тобі корисною. І ласкаво просимо в таємничий та захопливий світ сексології – приходь, тобі точно сподобається!
Українська школа сексології , з любов’ю до своїх абітурієнтів та слухачів.