Кохання – як вода – плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
Леся Українка “Лісова пісня”
У статті розкрито проблему формування сексуальної культури молоді. Автор зазначила, що ефективність вирішення поставленої проблеми залежить від наступності статевого виховання (родина, школа, вищий навчальний заклад, суспільство).
Ключові слова: молодь, стать, секс, сексуальна культура, сексуальна освіта, статеве виховання.
Актуальність проблеми.У вирі бурхливих змін у суспільстві, що викликані урбанізацією та науково-технологічним прогресом, свідомість сучасної особистості зазнає не аби яких трансформацій. Як у ЗМІ, так і у вузькому колі близьких людей, частіше стали підніматися питання психологічного розвитку особистості, який би адекватно співвідносився з її стилем життя та умовами існування.
Кожна нова історична епоха, як яскраво свідчить історичний досвід людства, висуває нові вимоги не лише до соціально-типологічних якостей, якими має володіти особистість у нових умовах буття соціуму, але й до процесу її формування.
На жаль у погоні за високими результатами у навчанні та матеріальними благами ми забули або загубили належне ставлення до виховання духовності молоді. “Головні орієнтири цього процесу – визначення життєвих пріоритетів, пошук власних шляхів успіху, розуміння необхідності постійного вдосконалення своїх знань та вмінь і головне – слугування людям на основі накопичення у свідомості та поведінці моральних та духовних якостей”[1,с.19].
Найважливішими основами реформи в освіті В.Вернадський зазначав принципи раціональності та духовності. Виходячи з власної концепції ноосфери, вчений стверджував, що наукове знання повинно виступати „єдиною формою духовної культури, загальної для всього людства” [4, с.5].
Сьогодні для більшості молодих людей існує лише горизонтальний розвиток особистості, тобто розвиток здібностей та емоційних проявів характеру. В результаті всі сили душі спрямовані не на пошук власного призначення, а на обслуговування самоствердження. А.Гармаєв зазначає, що духовне зростання особистості відбувається тільки шляхом вертикального розвитку. Це розвиток духовних сенсів, сил душі й духу [5, с.30].
Таким шляхом необхідно формувати особистість молоді. “Це потрібно для нормального сприймання існуючої дійсності, для формування кращих
якостей характеру, для створення щасливої родини. Духовний розвиток особистості може відбуватися лише на основі використання християнських принципів” [2, с.20].
Майбутнє нашої держави залежатиме від змісту цінностей, які закладаються у світоглядні орієнтири молодих людей, а також від того, наскільки духовність стане основою їх життя. Це означає, що виховання молоді, підготовка її до самостійного життя завжди була і є однією з найважливіших проблем у житті суспільства. І головним завданням цієї роботи є набуття теоретичних знань, формування сучасних уявлень і поглядів на любов, кохання, шлюб, формування моральних та ціннісних орієнтирів. Сексуальність і статева любов є значними подіями в житті людей, і суспільство повинно приділяти їм належну увагу.
Мета повідомлення – визначити роль статевого виховання і сексуальної просвіти у формуванні сексульної культури молоді.
Постановка питання. У нове тисячоліття людство увійшло з багатьма проблемами. Одна з них – статеве життя молоді, яке супроводжується знеціненням кохання, глибокими психічними травмами та розчаруванням. Тому статева освіта покликана прищепити молодому поколінню вдумливе, свідоме й бережне ставлення до питань статі, всього, що пов’язано з ними.
Дослідження сексуальності і сексуальної культури молоді відображені у великій кількості праць і монографій таких вчених, як М. Фуко, Е. Гідденс, Ф. Райс, М. Кле та інших. Українські вчені проводять дослідження в галузі психології статі та сексуальності в останні 20 років. Переважно приділяється увага наступним питанням: вивченню теоретичних аспектів психосексуального розвитку – В.Пісоцький, вивченню проблеми гендерної психології та сексуальності – Б.Ворник, Т.Говорун та О.Кікінежді, формуванню сексуальної культури студентів – Л.Гридковець, впливу статевих ролей на розвиток особистості – А.Кочарян, взаємозв’язку сексуальних фантазій з психосексуальною поведінкою – М.Жидко, психології сексуальності та сексуальних стосунків – С.Діденко, особливостям статево-рольового самовизначення хлопців-підлітків – В.Васютинський, впливу індивідуально-психологічних властивостей підлітків на особливості їх сексуальної поведінки – В.Москаленко, О.Сечейко, вивченню сексуальних практик підлітків – Г. Сокурянська, Л.М. Гридковець, уявлення про культуру як специфічну діяльність людини через свідоме осмислення своїх дій та вчинків – В. Є. Давидович, Ю. А. Жданов, Н. С. Злобін, М. С. Коган, Д.Чейні. До російських вчених, які здійснюють свою науково-дослідницьку діяльність у цій сфері, відносяться І.С. Кон, С.І. Голод, Є. Омельченко, А.І. Антонов, В.М. Медков та інші.
На сьогоднішній день дослідники проблеми констатують, що після тривалого періоду так званого “безстатевого виховання” нині настали принципово інші часи.
Задачами освіти щодо підняття рівня сексуальної культури є виховання у молоді правильної позиції і правильного ставлення, по-перше, до власної статі, по-друге, до представників протилежної статі, по-третє, прийняття й аналіз тих поглядів із зазначених питань, які притаманні суспільству.
Нині значно зріс інтерес до серйозного обговорення проблем статі, статевого виховання, формування сексуальної культури. Найбільш гостро ці питання хвилюють молодь. Нині вона прагне якомога швидше реалізовувати свої фізіологічні потреби. Відсутність своєчасної і правильної орієнтації у сфері сексуальної культури (моралі) звичайно позначається на інших аспектах поведінки молоді.
Проблеми сексуальності людини, сексуальної культури, її статевої поведінки ще й досі обминають всі ланки освіти (від дошкільної до вищої), а якщо й розглядаються, то поверхнево, узагальнено – особливо поза увагою залишилася сексуальна культура.
Сексуальна культура є, як відомо, складовою частиною загальної культури. Вона – інтегративний феномен, який складається за певних соціальних умов під впливом психологічних, соціально-психологічних та біологічних чинників. Дар сексуальності не дається людині в готовій, інтегральній формі. Обов’язком її є плекати та розвивати цей дар для добра свого та інших. Для молодих людей виховання у сексуальній площині повинно починатися з навчання позитивного ставлення до статевості. Багато хто з дорослих, особливо старше покоління, дуже негативно ставиться до будь-яких форм обговорення проблем статі, вважають, що ці знання приводять до сексуальної емансипації, розпущеності. Вони забувають або не розуміють того, що знання не може розбещувати, а моральні життєві позиції формуються лише внаслідок серйозного постійного культивування з раннього віку. Сексуальність нерідко сприймається як щось нечисте та заборонене. Таке ставлення до сексу хибне.
Не секс винен у розпусті, а безкультурність, неволодіння відповідними знаннями. Застарілі моральні норми, забобони, традиції, релігійні обмеження
перешкоджають формуванню сучасних наукових поглядів і засвоєнню їх молоддю.
Як свідчить аналіз літературних джерел, актуальним є питання психосоціальної адаптації молоді. Молодіжне середовище наповнене непереборними проблемами, вони давно перевищують критичну межу і загрожують соціальними вибухами. Просвіта молоді щодо формування сексуальної культури буде ефективною за умови дотримання певних принципів її реалізації. Формування особистості – це процес її соціалізації, тобто засвоєння індивідом соціального досвіду в результаті цілеспрямованих (виховних) і стихійних впливів [7, с.5].
Критеріями оцінки ефективності сексуальної просвіти мають слугувати: позитивне ставлення до сексу як до морально-ціннісної категорії, сприйняття власного тіла, повага до осіб протилежної статі, сформовані настанови щодо цнотливості й утримання від ранніх та випадкових статевих контактів, розуміння необхідності стримувати сексуальні потяги та вміння контролювати їх вияви, знання правил збереження репродуктивного здоров’я і безпечної сексуальної поведінки та настановли на дотримання цих правил, ступінь сформованості особистої відповідальності за власне сексуальне життя [9, с.74].
Сучасні уявлення про сексуальність багато в чому визначаються тим моральним, соціальним і психологічним значенням, яке надавали йому попередні покоління. Як вказував Мішель Фуко в своїй роботі “Історія сексуальності”, зростання еротичної свідомості в сучасних країнах Заходу супроводжувався наполегливими спробами його пригнобити, однак сьогодні ситуація кардинально змінилась. В наявності – всюдисуща присутність еротичних образів – прямих чи побічних, традиційних чи нетрадиційних. Сучасна молодь знаходяться в дуже складній ситуації вимушених інтерпретацій нових текстів, іміджів і фактів, які пов’язані з сексуальною поведінкою.
Сексуальна поведінка молоді часто набуває ризикованих форм, оскільки нерідко супроводжується низькою культурою статевих стосунків, недостатнім рівнем поширення контрацепції, особливо при перших сексуальних контактах. Те, що молоді люди прагнуть «злиття» (термін Г.Шихі, відомої дослідниці вікових криз особистості), майже ні в кого не викликає сумнівів. Водночас такого роду злиття в юнацькому віці рідко проходить без виникнення різних проблем у взаємовідносинах із протилежною статтю. Часто їх причиною є надзвичайно сильний, але неусвідомлюваний вплив культурних стереотипів, які нав’язують засоби масової інформації, художні фільми, книги, виховання, сімейні взаємовідносини, особливо «сценарії», засновані на тому, що ми чули від своїх батьків чи близьких родичів [8,с.95].
Нова й досить важлива тенденція в сексуальній сфері життя полягає в тому, що сексуально-еротична поведінка і мотивація до кінця емансипується від репродуктивної біології, пов’язаної з продовженням роду. Суспільна свідомість сприйняла той факт, що сексуальність не направлена лише на дітонародження, не має потреби у легітимізації і є самоцінною. Сексуальність – передусім це характеристика висококультурних міжособистісних взаємин.
Людину виховує життя, особистість та культура формуються під впливом усієї сукупності обставин її суспільного буття. Поняття культури охоплює характеристику не тільки різноманітних спільнот, але й особистості, її індивідуальну культуру. До індивідуальної культури можна віднести культуру почуттів, культуру стосунків, у тому числі подружніх, а також сексуальну культуру. Сексуальна культура залежить від індивідуально-психологічних відмінностей особистості, що зумовлюють переробку здобутої інформації, ефективність процесу навчання, формування динамічного стереотипу сексуальної поведінки. Формування сексуальної культури повинно мати певну концепцію.
Першорядне значення потрібно надавати родинному вихованню. Педагогічна культура родини завжди відображає певний рівень досягнень суспільства в галузі навчання й виховання підростаючого покоління. Сексуальні подробиці та сексуальні характеристики героїв, що тиражуються ЗМІ, стоять на заваді нормальному процесу сексуального самовизначення хлопців і дівчат. Молодь зазнає негативного впливу зарубіжної культури, в тому числі сексуальної. Крім того, збільшується розрив між поколіннями щодо сексуальних цінностей та поведінки: багато з того, що було абсолютно неприйнятним для батьків, діти вважають нормальним і природним. Тому можна з впевненістю відзначити, що статева освіта, формування сексуальної культури і виховання молодшого покоління є однією із найслабших ланок сімейної педагогіки [10].
Наступним проблемним кроком у формуванні сексуальної культури молоді є школа. На жаль, сучасна школа робить мізерний внесок у сексуальну просвіту. Підліткова соціальна спільність є особливою групою суспільства, яка займає маргінальну позицію в силу вікових особливостей та пов’язаної з ними невизначеністю статусу, несформованої життєвої позиції та ціннісно-нормативної системи. Хлопці і дівчата залишаються малоінформованими з питань сексуального розвитку, сексуальних відчуттів, переживань інтимних стосунків. Намагаючись як можна скоріше перейти до статусу дорослих, підлітки некритично та спрощено сприймають інформацію про сексуальність особистості, а ліберальна сексуальна культура, характерна для сучасної реальності, сприяє цьому.
Предмети, які повинні покращити стан сексуального виховання, теми – стать, секс, інтимні стосунки, дошлюбна сексуальна поведінка – по суті, залишилися поза навчальною програмою. Такий стиль сексуальної просвіти, як показало життя, є неефективним, адже інтереси, потреби, потяги особистості не можливо заборонити, їх можна лише спрямовувати у певне русло.
Оцінюючи проблеми психосексуального розвитку, важко не помітити великої прірви між рівнем сексуальної культури та першим набутим досвідом сексуальної поведінки, між фізіологічною, біологічною зрілістю та її соціальними, психологічними проявами [6].
Нині культуру статевого життя, сексуальну мораль визначає психогігієнічна доцільність і розуміння максимального забезпечення фізичного і духовного здоров’я, благополуччя і щастя людей.
Сексуальна освіта і виховання необхідні для того, щоб протистояти всім сучасним засобам масової інформації, які прагнуть підірвати мораль молоді, розповсюдити ідеологію, в якій сексуальність з її проблемами спеціально висувається на перший план. Представники цієї ідеології свідомо
розповсюджують теорії, які виправдовують сексуальну розбещеність у будь-якій формі і підтримують розпусту. Крім того, пропагують “вільну любов”, форми вільного шлюбу, пробний шлюб. Із ситуації, яку створено в нашому суспільстві ми бачимо, що такі впливи особливо небезпечні для молоді, яка не в змозі відразу відрізнити здорове сприйняття сексуальності від “вільної любові”, що пропагується.
Вища освіта, як відомо, є завершальним етапом формування особистості. Студент, який прийшов до системи вищої освіти, на початкових стадіях навчальної діяльності повинен, звичайно, освоїти базові знання, уміння та навички людини культурної на всіх рівнях життя. Вищі навчальні заклади мають мізер навчальних дисциплін, які б формували сексуальну культуру молоді, готували її до створення гармонійної здорової сім’ї.
Формування сексуальної культури молоді та створення психологічно здорової особистості буде більш ефективним, якщо відповідне ставлення до цього процесу стане на належний рівень. Це можливо лише за умови об’єднання зусиль усіх без виключення соціальних інституцій, що мають відношення до навчання і формування особистості та зацікавлені в якісному вихованні молодого покоління.
Тому виникає нагальна потреба розробити програму системи неперервної сексуальної освіти: сім’я – школа – вищий навчальний заклад, підкресливши вагомість освітнього процесу ВНЗ, адже саме молодь з 17 до 25 років знаходиться у завершальній стадії формування, зокрема статевого.
Для того щоб досягнути бажаних результатів у формуванні сексуальної культури молоді, потрібно підготувати педагогів, психологів, медиків з цілим рядом відповідних якостей, які повинні бути ерудованими спеціалістами; мати добрі знання з усіх проблем, які відносяться до статі; правильно і глибоко розуміти особистісні взаємостосунки молоді, їх психологію; уміти дохідливо і без зніяковіння вести мову про емоційно забарвлені події життя; не мати забобонів щодо проблем статі, які б заважали роботі; бути комунікабельним, уміти викликати у молоді довіру до себе; уміти приймати без упередження сексуальність як явище [3, с.18].
Висновки. Стан сексуальної культури суспільства суттєво впливає та формує сексуальні норми індивіда, його сексуальну поведінку, систему цінностей, заборон та правил.
Потрібно зазначити, що підвищення освітнього рівня, розширення наукових знань молоді – необхідна умова зрушень у розвитку їхньої статевої
свідомості, підвищення сексуальної культури, виникнення усвідомленої потреби будувати інтимні стосунки на кращих взірцях етнічної, психологічної, сексуальної культур. Сексуальна освіта і виховання дозволить молоді розібратися в помилкових і шкідливих теоріях. Оволодівши всім багатством сексуального досвіду і створюючи нові цінності, молодь тим самим вдосконалює себе.
Література
- Антонець М.О. Лялькотерапія як один з методів виховання духовних пріоритетів у дитини /М.О.Антонець//Збірник наукових праць «Простір арт-терапії» Вип. 1(7).-К.:Арттерапевтична асоціація, 2010.- С.4-11.
- Антонець М.О.Впровадження новітніх засобів навчання у викладанні курсів психологічного спрямування /М.О.Антонець//Вища освіта України-Додаток 4, том V (23),-К.: «Гнозис», 2010.- С.19-25.
- Бабюк І. О. Статеве виховання дітей і підлітків-інвалідів: навч.-метод. пос. /І.О.Бабюк, Н.Є.Бенюх, А.І.Авраменко. – Донецьк:ДОЦСС, 1998. – 30 с.
- Вернадский В.И. Письма о высшем образовании в России/ В.И.Вернадський // Постметодика.-№5.-2001.-С.3-8.
- Гармаев А.Ц.Психопатический круг в семье /А.Ц.Гармаєв.-Минск: Лучи Софии, 2002.-320с.
- Говорун Т.В. Сексуальність та статева поведінка в Україні (Проблеми сьогодення та перспективи)/ Т.В. Говорун, Б.М.Ворник – К.,1995. – 51 с.
- Кравець В. П. Статева соціалізація дітей і підлітків: закономірності та ґендерні особливості: Монографія /В.П.Кравець.-Тернопіль:ТНПУ, 2008. – 476 с.
- Особистісні кризи студентського віку : Зб. наук. статей/ За ред. Т.М.Титаренко. – Луцьк : Ред.-вид. від. «Вежа» Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – 110 с.
- Петрунько О.В. Актуальні проблеми сексуального виховання підлітків/ О.В.Петрунько. – К.: ДЦССМ, 2004. – 80 с.
- Джерела формування сексуальної культури. [Текст]: монографія //Формування сексуальної культури молоді: монографія/Авт. О.М.Балакірєва та ін.; За заг. ред. О. О. Яременка. – Київ : Український ін-т соціальних досліджень, 2004.
The article deals with the problem of forming sexual culture of youth. The author noted that the effectiveness of the solution of the problem depends on the continuity of care (family, school, institution of higher education, society).
Keywords: youth, gender, sex, sexual culture, sexual education, sexual upbringing.
Автор:
Оксана Федик – психолог, консультант з людської сексуальності, кандидат психологічних наук, доцен.