Сексуальна культура є частиною загальної культури особистості, формування якої є завданням впливів дорослого середовища. Формуючи культуру окремої особистості, батьки і педагоги вкладають у майбутнє нашої держави. Процес лібералізації і сексуальна революція послабили моральні підвалини суспільного життя: сексуальні стосунки стали вільно демонструватися засобами масової інформації, розвивається тенденція орієнтації особистості на секс як засіб отримання задоволення, а не як прояв кохання.
Тривалий час тема сексуальності людини у нашій країні була під забороною. Ця табуйованість виростила покоління, яке не здатне говорити на тему статі зі своїми дітьми. З одного боку, є когорта батьків, яким важко говорити з дітьми на тему сексуальності, з іншого, відбувається активне просування ліберальних ідей щодо статевої моралі – ці фактори ставлять сучасного підлітка у достатньо складне становище. У свою чергу, акселерація прискорила темп статевого дозрівання, що призвело до більш ранньої цікавості підлітків матеріалами сексуального змісту.
Зміни суспільного погляду на інтимне життя та відсутність систематичного батьківського та педагогічного впливів на підростаюче покоління в питаннях культури міжстатевих відносин внаслідок певної інфантильності дорослих роблять молодих осіб вразливими і неготовими до побудови гармонійних взаємовідносин.
У сучасному українському суспільстві є безліч проблем, пов’язаних зі статевої культурою. Результати досліджень сучасної української сім’ї підкреслюють певну нестабільність і плинність її структури, змінність ціннісних орієнтирів, збільшення кількості розлучень, малодітність, ріст кількості дітей-сиріт за наявності живих батьків, унормування проживання пари без реєстрації шлюбу і легітимізація позасімейного батьківства.
Сім’я – це клітина суспільства, яка вбирає в себе основні його риси, чутливо сприймаючи національно-культурні надбання і сучасні тенденції розвитку держави. З іншого боку, сім’я творить суспільство. Відповідно здорова нація формує здорові сім’ї і є основою для формування міцної держави.
Як ключовий фактор соціалізації, культура (від латинського слова cultivire – обробляти, опрацьовувати, вдосконалювати, поліпшувати, виховувати) здатна регулювати різні сфери людської взаємодії. В широкому сенсі слово «культура» означає систему засобів і норм, за допомогою яких суспільство регулює поведінку своїх членів. Протягом років вона малює картину, використовуючи історичні надбання замість фарб, і віддзеркалює особливості розвитку суспільства на певному проміжку часу, оскільки на людину завжди мають вплив події та настрої часу, в якому вона існує. Психосексуальна культура, як складова загальної культури особистості, формується в процесі сексуальної соціалізації за допомогою певних кроків підготовки до міжстатевих відносин і є формою усталеної для даного суспільства статевої поведінки, яка визначає готовність суб’єктів до певного типу міжстатевих взаємодій. Поза межами сексуальної культури важко до кінця проаналізувати й усвідомити почуття та поведінку конкретної людини. В її межах поведінка людини набирає сенс і розуміння. Формування культури міжстатевих відносин сягає піку інтенсивності в підлітковому віці, який є вкрай важливим етапом у процесі формування гармонійної особистості. «В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості» [10, с. 151]. Цей період життя людини пов’язаний зі статевим дозріванням – перебудовою організму дитини, коли і відбуваються найбільші зміни психосексуальної свідомості особистості. Статеве дозрівання впливає на психіку підлітка: поглиблюються відмінності між жіночою і чоловічою психологією, з’являється інтерес до протилежної статі, думки, викликані статевим потягом, зацікавленість книгами, кінофільмами, розмовами дорослих на інтимні теми. Складнощі підліткового віку неможливо розглядати лише як прояв біологічних детермінант. Поведінка підлітка залежить як від біологічних характеристик, так і від можливостей організму, гнучкості психіки і впливу соціального середовища (особливості виховання, стереотипи поведінки, які прийняті у культурі, родині та найближчому оточенні). Зміни у психіці дитини пубертатного віку породжується специфічним збігом впливу біологічних і соціальних факторів і пов’язані вони з формуванням особистісних якостей, характеру особистості. Діденко стверджує, що на фоні загальної вразливості психіки особливо страждає сексуальна сфера, а саме у пубертатному періоді статева свідомість робить складний перехід від романтичної стадії до стадії зрілої статевої свідомості, поєднаної з високими ідеалами кохання [2, с. 109]. Цей віковий період є найбільш ризиковим, і діти підліткового віку мають схильність до певних девіантних проявів. У підлітковому віці статевий розвиток займає провідну роль у почуттях та емоціях та має неабиякий вплив на поведінку дитини.
На думку В. Кришталя, особливістю формування статевої культури підлітків є сексуальна освіта, що полягає у відповідній віку правильній та повній інформації щодо різноманітного кола питань статевого життя [7]. Оскільки статеве виховання є складовою загального виховання дитини, то воно є важливою складовою батьківського впливу та освітнього процесу. Статеве виховання має на меті формування гармонійного психосексуального розвитку (статевої самосвідомості, статево-рольової поведінки, психосексуальної орієнтації, сексуальної мотивації та мотивів статевого акту, спілкування з протилежною статтю, поглядів на шлюб і сімейні стосунки) і в результаті – формування високої сексуальної культури. У найширшому розумінні під статевим вихованням мають на увазі вплив суспільства на психосексуальний розвиток і формування людини, у вузькому – процес систематичного впливу на формування статевої свідомості та поведінку, який свідомо планується, реалізується і має конкретне бачення щодо кінцевого результату.
У процесі систематичного, свідомо запланованого психолого-медико-педагогічного впливу на психічний та фізичний розвиток хлопчика (чоловіка) та дівчинки (жінки) з метою оптимізації їхнього особистісного розвитку і виховання адекватного ставлення до питань статі, а також підготовки до гармонійних міжстатевих відносин, підліток вчиться приймати свідомі рішення щодо власного статевого життя.
Зміни, з якими стикається сучасне суспільство, вимагає по-іншому подивитися на зміст, методи і форми статевого виховання. В умовах перебудови освіти потрібно віддати належне формуванню статевої культури підлітків. Це вимагає створення системи педагогічних впливів на формування статевої свідомості підлітків, яке зорієнтоване на морально-етичні цінності, такі, як укладання шлюбів, створення сімей, відповідальне материнство і батьківство.
Скрипченко вважає, що сексуальний розвиток підлітків є динамічним процесом, який призводить їх до набуття і ускладнення вмінь виражати еротичний зміст через соціальну поведінку [10, с. 156].
Навіть за умови не до кінця усвідомлення цього, сексуальну культуру через статеве виховання шляхом спілкування та власним прикладом розпочинають прищеплювати батьки з моменту народження дитини, або навіть раніше – під час вагітності. Поступово, у процесі дорослішання дитини, до процесу долучаються різні колективи, з якими дитина взаємодіє.
Родина має відігравати ключову роль в процесі формування сексуальної культури дитини, оскільки вона, за своїм призначенням, є найбезпечнішим осередком для відвертості та повинна бути відкритою до різних емоційних проявів її членів. За наявності теплих відносин в родині, підліток має надійний тил, куди може звертатися за порадою, роз’ясненням та отриманням підтримки у випадку прийняття хибних рішень. Велика кількість досліджень підтверджують, що взаємодія батьків з дитиною напряму впливають на сексуальну поведінку підлітка. Більшість сексуально активних дітей говорили про те, що не мали якісного спілкування зі своїми батьками. І навпаки, якісне спілкування з батьками корелює з сексуальним утриманням підлітків [6, с. 508].
Проте інколи в сім’ях бракує доброзичливості та відвертості, або запитання підлітка виходять за рамки компетентності батьків. Крім того, ближче до підліткового віку беззаперечний авторитет дорослих, у тому числі батьків, значно падає. Тому велика кількість науковців вважають доцільним поєднання батьківського виховання з позасімейними програмами статевого виховання. Подібні уроки покликані не заміщувати або перекреслювати батьківський вплив, а доповнювати і закріплювати.
На жаль, системних кроків для впровадження програми статевого виховання на сьогоднішній день робиться дуже мало. До сих пір тема психосексуального розвитку підлітка є темою, яку намагаються оминути і заховати якомога далі. І. Кон запевняє, що «психосексуальний розвиток – результат статевої соціалізації, у процесі якої індивід засвоює певну статеву роль та правила сексуальної поведінки. Вирішальне значення тут мають соціальні фактори: структура діяльності індивіда, його взаємовідносини зі значущими іншими, норми статевої моралі, вік…» [5, с. 192]. Це означає, що відсутність впливів дорослих (сім’ї та представників освітніх закладів) негативно впливають на психосексуальний розвиток дитини.
Сексуальна поведінка підлітка залежить від декількох факторів: від психосексуального розвитку, як процесу сексуального становлення з позиції особистості, та психосексуальної соціалізації, як процесу впливу суспільства на особистість. У процесі соціалізації психосексуальної сфери відбувається засвоєння своєї статевої ролі відповідно до біологічної статі; набуття соціально-психологічних якостей, які б дозволили вступати у міжстатеві відносини, розвивати їх, утворювати сім’ю, народжувати і виховувати дітей; підкорювати свої індивідуальні бажання загальноприйнятим нормам у процесі засвоєння еротичного коду нації; прийняття суспільно-прийнятих норм і цінностей.
Важливими складовими психосексуальної культури підлітка є доцільне використання знань про міжстатеві відносини, вміння спілкуватися з представниками протилежної статі, ставати на місце іншої людини і керувати своїми емоціями та почуттями, а також відповідально вибирати партнера. Статеве життя людини являє собою поєднання фізіологічних, психічних і соціальних компонентів, які об’єднує статевий потяг. Проте складовими статевого життя є не тільки фізичний контакт, а значно ширший спектр взаємодії чоловіка та жінки, єднання емоційних і чуттєвих проявів, духовне єднання. Кохання в прояві взаємоповаги, довіри, ніжності, турботи одне про одного, бажання добра своєму обранцю роблять міжстатеві відносини гармонійними і наповнюють емоційними фарбами.
Вивчаючи досвід сексуальної освіти в європейських країнах, можна виокремити декілька підходів щодо статевого виховання.
- Репресивна (ристриктивна, обмежувально-охоронна) модель яскраво відображається в Італії. Головним принципом підходу є «краще надто пізно, ніж небезпечне дуже рано». Інформації надається мінімум, вона заснована здебільшого на заборонах. Відомості про репродуктивні процеси і функції, за цією теорією, потрібно підносити дітям поступово й досить обережно. Чим менше інформації, тим краще. Проте, знання, яких потребує дитина, але не отримує, можуть стимулювати у неї інтерес до сексуальної сфери, підштовхуючи до особистого пошуку, і сприяють розвитку бажання в подальшому експериментувати на статевому та сексуальному ґрунті.
- Ліберальна (пермісивна) стратегія прийнята у скандинавських країнах, зокрема в Данії та Фінляндії. Характеризується своїми відкритими поглядами щодо проблем сексуальності, має схильність до вседозволеності. Інформація з цієї позиції надається максимально відкрито, без обмежень, з правом дитини на формування та формулювання морально-сексуальних норм. Дитині надається право обирати на основі своїх почуттів і бажань. Відповідальність покладається на особистість, яка ще не здатна робити вибір подібного роду, не враховуючи вікові особливості дитини, рівень її фізичного та психосексуального розвитку..
- Демократична (золота середина) модель характеризується поданням інформації дитині відверто, проте з використанням застереження: «Так, але…» Яскравим представником даної моделі є Польща. Стратегія і тактика цієї моделі покликана допомогти молодій людині уникнути розчарувань і не спричинити шкоди іншим у сексуальних відносинах загалом та у сім’ї зокрема, полегшити особистісний і психосексуальний розвиток, пом’якшити перехід молодої людини до дорослого життя. Для польського суспільства кохання, шлюб, сім’я – важлива життєва цінність, що повинна регулюватися та визначати рамки для сексуальної поведінки кожної людини.
Крім того, існує два основні підходи щодо формування програми зі статевого виховання. В основі першого лежить віра в те, що змінити морально-етичний стан речей в підлітковому середовищі неможливо, тому сексуальна освіта повинна бути націленою на зменшення ризиків у результаті сексуальних стосунків підлітків. Головними темами, які мають розглядатися, є використання контрацептивів для запобігання поширенню захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), і незапланованих вагітностей. Цей підхід не враховує жодних інших складових взаємин, концентруючись лише на питаннях контролю народжуваності та зменшення темпу росту захворювань. Другий напрямок виходить з позиції, що внаслідок формування моральності і духовності в підлітковому середовищі можна зменшити кількість дошлюбних статевих зв’язків. Програми даного напрямку націлені на формування культури міжстатевих відносин через відповідальне ставлення до власної статевості, поваги до себе і особистості іншого, пропагування культури кохання та відповідального ставлення до життя, гармонійний розвиток особистості задля реалізації своїх репродуктивних функцій через бажане батьківство і материнство.
Перший підхід не враховує емоційні прояви міжстатевих відносин, не має на меті вклад у розвиток гармонійних взаємин, ознайомлення з особливостями чоловічої та жіночої психології, ігнорує потребу ознайомлювати зі всіма ризиками початку ранніх статевих відносин. Оскільки жодна контрацепція не є абсолютним захистом, як від незапланованих вагітностей, так і від захворювань, то рекомендувати використовувати контрацептиви як панацею від усіх ускладнень є невиправданим кроком стосовно дітей.
Отже, формування моральної культури міжстатевих відносин є складним процесом, але водночас вкрай потрібним для майбутнього підлітка. Як запевняє Ісаєв, «Моральна позиція – позиція активна, яка вимагає чимало мужності…» [3, с. 36].
Висновки. Підлітковий вік є складним і відповідальним періодом становлення особистості. Певні невідповідності між фізичним і психосексуальним розвитком здатні загнати у глухий кут не лише підлітка, але й дорослих. Говорячи про статеву культуру сучасних українських підлітків, варто зазначити, що її досить низький рівень є наслідком здебільшого не акселерації, автономії та зміщення акценту на спілкування в колективах однолітків, а зменшення психологічно-виховних впливів сім’ї та освітніх установ на фоні лібералізації моральних норм у суспільстві, а також відсутності державної стратегії щодо статевого виховання. Враховуючи вищесказане, важливим кроком для зміни ситуації, що склалася, будуть запровадження навчальних програм для підлітків та батьків з метою оптимізації процесу психосексуального розвитку, кращого порозуміння представниками різних поколінь. Формування сексуальної культури підлітків має відбуватися на засадах науковості та орієнтованості на дитину, користі для її майбутнього.
Список використаних джерел
- Девятых С. Ю. Психосексуальная социализация молодежи и ее сопровождение в образовательной среде: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений, обучающихся по психологическим и педагогическим специальностям. Смоленск: Изд-во СмолГУ, 2011. 112 с.
- Діденко С. В. Психологія сексуальності та сексуальних стосунків: Навчальний посібник. К.: Арістей, 2003. 312 с.
- Исаев Д. Н., Каган В. Е. Половое воспитание детей: Медико-психологические аспекты [Изд. 2-е, перераб. и доп.]. Л.: Медицина, 1988. 160 с.
- Каган В. Е. Воспитателю о сексологии. М.: Педагогика, 1991. 254 с.
- Кон И. С. Введение в сексологию. М.: «Медицина», 1989. 336 с.
- Крайг Г., Бокум Д. Психология развития. 9-е изд. Спб.: Питер, 2005. 940 с.: ил. (Серия «Мастера психологи»).
- Кришталь В. В., Григорян С. Р. Сексология. Харьков: Акад. сексол. исслед., 1999. 1152 с.
- Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологии. М.: Мир, 1998. 692 с.
- Протоиерей Владислав Софийчук. Чужих детей не бывает: о введении в образовательный процесс полового воспитания. Сайт Родительского комитета СлобожанщиныURL: // http: // www. //| roditelskycomitet // nashidety.com (дата обращения: 02.10.2020).
- Скрипченко О. В., Долинська Л. В., Огороднійчук З. В. та ін. Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник, 2-ге вид. К.: Каравела, 2008. 400 с.
- Якубова Л. А. Особливості формування статевої культури підлітків. Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету Україна, 2012. № 6. С.196–200.
Автор: Марія Єршова, психолог та тренер з статевого виховання, член АССУ.