Мета статті. Безліч подій можуть негативно впливати на психіку людини. Природні та техногенні катастрофи, військові конфлікти, злочинність, терор, етнічні та соціальні зіткнення, політичний тиск та побутові порушення загальнолюдських прав служать сталими показниками насильства, що стимулюються, у свою чергу, засобами культури і масової інформації. Насильство давно стало правилом життя, а інститути суспільства, в тому числі і владні, не тільки не пригнічують насильство, а й, як це не парадоксально, часто самі до нього вдаються. Такі події носять глобальний характер, їх наслідки зачіпають безліч людей, в числі яких діти.
Проблема впливу екстремального досвіду на психіку дітей є однією з найактуальніших в психології, оскільки травматизація і віктимізація дітей поширені в сучасному суспільстві. Події останніх років примушують звернути увагу фахівців на те, що саме діти виявляються особливо вразливими до їх впливу. Особливе місце в цьому списку займає вчинення фізичного, психологічного або сексуального насильства по відношенню до дитини.
Сьогодні спостерігається тенденція зміщення розвитку законодавчої політики і правоприкладної практики від загального виділення жертв насилля до жертв сексуального насилля, насилля в сім’ї, насилля в ставленні до дітей, жінок. В усьому світі особливо складна соціально-правова проблема – це захист від сексуального насилля дітей та неповнолітніх.
Наслідки насильства викликають важкі психологічні травми і чинять негативний вплив на особистість дитини. Сьогодні дитина може зіткнутися з насильницькими діями в будь-який час і в будь-якій ситуації: у школі, на відпочинку, на вулиці. До недавнього часу проблема насильства над дітьми та підлітками була закрита для обговорення. В суспільстві існував стереотип, що випадки жорстокої поведінки з дітьми зустрічаються рідко і пов’язані з психічними захворюваннями чи алкоголізмом батьків, їх моральною незрілістю. Наслідком такого ставлення до проблеми є гострий дефіцит кваліфікованих фахівців, здатних працювати в області психологічної реабілітації таких дітей. На сьогоднішній день, практичне застосування вже існуючих знань з психологічної реабілітації дітей, які постраждали від насильства, як і раніше залишається на низькому рівні.
Виклад основного матеріалу дослідження. Певною мірою науковці вивчали феномен насильства, адже розвиток стресостійкості, опірності у екстремальних ситуаціях, підвищення здатності відновлюватися після психічних травм досить давно і активно розвивається у психології, реабілітології, соціальній роботі.
Невідкладність вирішення проблеми боротьби з сексуальним насильством очевидна. При цьому слід підкреслити, що від правильного та ефективного її вирішення залежить підвищення правової компетентності молоді, зменшення сексуальних злочинів, психічне, соматичне та сексуальне здоров’я дитини, які повинні стати повноцінними членами нашої держави.
Окремі аспекти поведінкових практик дітей показані в дослідженнях А.Шиделко (статева деморалізація неповнолітніх дівчат), Г.Корчової (статеві девіації), І.Кона (сексуальна поведінка), О.Кікінежді (репродуктивне здоров’я) соціальної профілактики негативних явищ у дитячому середовищі (О.Баришполець, О. Караман, Б. Лазаренко, К. Левченко та ін.).
Дослідження проблеми насильства представлене у нечисельних роботах, які стосуються аналізу явища насильства та умов його профілактики (Н.Щербак, В. Ролінський), наслідків насильства й надання психологічної допомоги постраждалим (Ж. Петрочко, Л. Кальченко, Л. Ковальчук). Наукові дослідження у галузі психологічної реабілітації на сьогодні лише формують методологічні засади цієї діяльності, які представлені в роботах С. Архипової, З. Бондаренко, І. Звєрєвої, І. Трубавіної. Досліджуються, розробляються й апробуються психологічні технології, форми й методи, які можуть використовуватись у реабілітаційному процесі (А. Капська, О. Безпалько, С.Харченко). Особливості надання психологічної допомоги у межах проведення реабілітаційних заходів щодо постраждалих від насильства представлені в доробках І. Грабської, О. Кочемировської, С. Фролової, О.Шинкаренко, О. Савчук. Соціально-клінічну складову реабілітаційного процесу розглядають в своїх роботах О. Андріанов, Ю. Онишко. Законодавче забезпечення процесу реабілітації постраждалих від насильства знайшло своє відображення в роботах К. Левченко, Т.Цюман, Г. Христової.
Психологи визначають сексуальне насильство як зловживання сексуального характеру, для задоволення потреб та інтересів у такий спосіб, який грубо порушує прийняті в суспільстві моральні норми людських стосунків, зачіпає гідність особи та завдає шкоди її психічному та фізичному здоров’ю.
Спектр сексуального насилля включає не тільки статеві зносини без згоди, а й приниження сексуального характеру (брутальні жести, вислови), зловживання (небажані дотики до тіла, маніпулювання статевими органами, примушення до орально-генітальних контактів), а також сексуальну експлуатацію, тобто втягнення дітей у проституцію або дії, пов’язані з виготовленням порнографічних відео- чи фотоматеріалів.
Зумовлюють сексуальне насильство різні чинники, що тісно переплетені. Це й зміни в соціально-економічному устрої життя, і ліберизація ставлення до сексуальності в суспільній свідомості, і експлуатація еротики в комерційній рекламі та відеопродукції, і доступність порнопродукції, і патопсихологічні схильності людей тощо. Сексуальні стосунки в умовах перехідного періоду суспільного життя дедалі більше стають своєрідним товаром на продаж за угодою чи без неї, видом дозвілля або об’єктом шоу на масових заходах, у телепрограмах, рекламі. Вони є начебто своєрідним фоном, що активізує прояв сексуального насилля у різних формах [2, с.325-326].
Вирішення проблеми створення системи психологічної допомоги постраждалим від сексуального насильства потребує багаторівневого, комплексного підходу, починаючи зі створення спеціальних державних програм, вивчення й аналізу позицій з декількох наук та закінчуючи розробкою методів і сучасних психотехнологій в роботі психологів, реабілітаційних психологів, соціально-педагогічних та юридичних працівників.
Суттєве значення для вивчення питання надання психологічної допомоги дітям – жертвам насильства має підхід В. Дерябіної [3], про специфіку її надання дітям різних вікових груп, а також наукові праці, що описують технологію психологічного супроводу дітей, які пережили травматичні наслідки різних ситуацій насильства О.Дубровська [4].
С.Буров, І. Дубініна, Ю. Онишко розрізняють чотири основні форми насильства: – фізичне насильство; – психологічне насильство; сексуальне насильство; – економічне насильство.
– Фізичне насильство – це нанесення дитині батьками чи особами, які їх замінюють, вихователями, іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають шкоду здоров’ю дитини, порушують її розвиток і навіть позбавляють життя. Фізичне насильство – одна з найпоширеніших форм насильства. У нашій країні фізичні покарання дітей, нажаль, досі є звичайною практикою. Фізичне насильство майже завжди супроводжується словесними образами та психологічним тисом.
– Психологічне насильство – це постійний чи періодичний психологічний вплив на дитину з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів через словесні образи, погрози, приниження людської гідності дитини. Психологічне насильство також може виявлятися в обвинуваченнях дитини в тому, у чому вона не винна, демонстрації нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства відносяться постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), ситуації, коли вимоги до дитини не відповідні її віковим можливостям. Психологічне насильство є основою всіх видів насильства.
– Сексуальне насильство – це втягнення дитини з її згоди або без такої дорослою людиною або іншою дитиною у прямі або непрямі дії сексуального характеру для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (вагінальний, оральний і анальний контакт), взаємну мастурбацію, інші маніпуляції зі статевими органами, залучення дитини до комерційного сексу та порнобізнесу тощо.
– Економічне насильство – відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, освіті, розвитку, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, що їх заміняють, у силу об’єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких [1, с.3-4].
Порушення, що виникають внаслідок будь-якого насильства, зачіпають різні сфери діяльності дітей: емоційну (страхи, емоційна нестабільність, гнів, почуття сорому, провини, незахищеності, посттравматичний стресовий розлад, депресії тощо); когнітивну (затримка мовного та психічного розвитку, труднощі концентрації уваги, зниження успішності, відсутність інтересу до навчання тощо); особистісну (занижена самооцінка, стигматизація тощо); поведінкову (суперечливість поведінки, відстороненість, гіперактивність, девіантність, аутоагресія) і сферу міжособистісних відносин (комунікативна некомпетентність, конфліктність, агресивність та ін.) Наслідки насильства щодо дитини можуть стати тими ознаками (індикаторами), що допоможуть людям, які оточують дитину, насамперед – спеціалістам, виявити насильство, випередити його розвиток та захистити дитину [9,с.21].
Для того, щоб попередити або ж подолати насильство щодо дитини необхідно враховувати вищезазначені чинники ризику виникнення таких дій щодо дитини та здійснювати відповідні профілактичні психологічні, соціально-педагогічні втручання, що зможуть усунути ці чинники або ж мінімізувати їх.
Для надання необхідної допомоги створюється мережа спеціальних реабілітаційних закладів. Головною метою їх діяльності являється надання спеціалізованої, комплексної допомоги (психологічної, соціально-медичної, юридичної, педагогічної та іншої) особам, що знаходяться в кризовому та небезпечному, для фізичного та психічного здоров`я стані, стали жертвою насилля.
Пріоритетними напрямками діяльності таких закладів вважаються: виявлення осіб, що були піддані насильницьким діям та мають гостру необхідність у допомозі та підтримці; створення банку даних осіб, що знаходяться в соціально-небезпечному положенні; соціальний патронаж цієї категорії; надання кваліфікованої консультативної допомоги; реалізація реабілітаційних заходів та супровід осіб під час реабілітаційного періоду.
Важливим місце у роботі психолога з жертвами насильства є профілактика насильства – сукупність заходів, спрямованих на попередження розвитку чинників ризику виникнення насильства; формування в суспільстві ненасильницького світогляду, культури толерантності та чуйності; неприйняття насильницької моделі поведінки. Інструментом профілактики можуть бути превентивні програми різного рівня. Основними завданнями профілактики насильства є: розроблення та впровадження освітніх та просвітницьких програм з метою зміни соціальних і культурних моделей відповідальної, ненасильницької поведінки дітей та дорослих; широке впровадження просвітницьких програм статевого виховання та підготовки молоді до сімейного життя; розроблення превентивних програм для обов’язкового впровадження їх у всіх закладах освіти; організація та проведення громадських акцій спрямованих на формування ненасильницького світогляду серед населення; створення та запровадження постійно діючих програм підвищення кваліфікації для всіх категорій фахівців (поліції, лікарів, вчителів, соціальних працівників, психологів, працівників прокуратури, голів сільських рад, працівників управлінь та відділів в справах сім‘ї та молоді), які працюють у сфері захисту дітей та попередження насильства [5, с.12-13].
Психологічна допомога є найбільш важливою складовою при наданні допомоги дітям, які постраждали від насильства, особливо сексуального. Це пов’язано з тим, що на відміну від соматичних наслідків (фізичних травм, при сексуальному насильстві – захворювань, що передаються статевим шляхом, вагітності), психологічні наслідки можуть тривати досить довгий час і впливати на життя вцілому, взаємини з оточуючими людьми, викликати різні комунікативні труднощі. Психологічна реабілітація жертв сексуального насильства повинна здійснюватися з урахування вікового, фізичного і психічного розвитку, стану здоров’я, тяжкості психотравми і сили переживання травматичного досвіду.
Зокрема, робота психолога з жертвою сексуального насильства передбачає подолання страху, відрази, ненависті і інших емоційних переживань. Дуже часто для такої дитини насильство є настільки травмуючим, що вона не в змозі висловити свої почуття словами. Ключовим моментом роботи з жертвою насильства є з’ясування сенсу мовчання (або заперечення), що дає можливість зняти з дитини відповідальність за діяльність батьків, якщо вони причетні до травми. Оскільки, дітям важко говорити про те, що з ними сталося, тому в діагностиці та реабілітації важливо застосовувати елементи творчості – малювання та прослуховування музики, а також “опрацювати” психологічну травму у грі. Добре, якщо дитина ліпить або малює себе, позначає свою схему тіла і навіть розмальовує її. Це сприяє психологічній розрядці, а також гармонізує схему тіла.
Ігрова терапія є універсальним, ефективним засобом. До ігрових методів можна віднести фізичні вправи, спрямовані на психологічну розрядку і релаксацію, психодраматичні вправи. А також можуть бути сюжети, придумані самими дітьми, або готові сюжети. У багатьох казках, так чи інакше, відображуються основні моменти психологічної травми.
До спеціальних засобів психологічної реабілітації відносять піско- та водо-терапія. Гра з піском і водою надає дитині можливість позбутися психологічних травм за допомогою екстеріорізації фантазій і формування відчуття контролю над своїми внутрішніми спонуканнями [8, с.219-220].
Робота психолога з жертвою насильства, не прив’язана безпосередньо до подій пережитого насилля, а пов’язана зі ставленням дитини до себе, до інших людей, власного майбутнього, отриманням позитивного досвіду безпечної взаємодії з дорослими, особливо з протилежною статтю. Психологу необхідно провести роботу з найближчим соціальним оточенням дитини (батьками) у плані розвитку навичок ненасильницького виховання, емоційної підтримки і емпатії. Складні стосунки батьків з дітьми, між партнерами можуть бути пов’язані із серйозними психологічними проблемами, які часто йдуть корінням у власне дитинство. Необхідно зауважити, що при роботі з дитиною ніколи не слід розглядати її в ізоляції від сім’ї або осіб, які забезпечують догляд за нею, а також безпосереднього оточення. Тому, технологія надання психологічної допомоги дітям, які пережили сексуальне насильство, включає обов’язково роботу і з їх батьками або близькими людьми. Такі технології мають свої особливості стосовно до кожного віку. При наданні допомоги дитині проводиться і сімейна психотерапія, коли необхідно допомогти родині впоратися з кризовим станом, або при корекції сімейних відносин, якщо близьке оточення є джерелом насильства [7, с.44].
У своїй роботі психолог повинен використовувати індивідуальну психотерапію (психологічне консультування), яка проводиться з дітьми, що перебувають у кризовому стані. Коли контакт встановлений, знята афективна гостра симптоматика після індивідуальної психотерапії або «телефону довіри», можливе використання групової психотерапії, проведення психологічних тренінгів. Групові дискусії і вправи можуть допомогти дітям, які пережили насильство, вирішити для себе, кому в цьому світі вони можуть довіряти, а з ким слід бути обережними. Так як у таких дітей, проблема довіри до оточуючих, і дорослих, одна з найактуальніших. Слід з великою обережністю використовувати групове психологічне консультування для дітей, які пережили сексуальне насильство, оскільки їхні рани можуть бути надто свіжими, щоб висловлювати свої почуття в присутності групи.
Поряд з представленими методиками ефективними вважаються візуалізація, гіпноз, робота з емоціями, записи у щоденник, написання листів, когнітивне переструктурування, техніка «порожнього стільця», психодрама, арт-терапія, музикотерапія, танцювальна терапія.
Висновки. Підсумовуючи викладене, можемо переконливо сказати, що насильство щодо дитини є феноменом, який має свої передумови та тягне за собою руйнівні наслідки як для особистості конкретної дитини, так і для всього суспільства в цілому. Необхідно не залишати без уваги найменший прояв насильства, розуміючи його наслідки для психіки дитини надавати своєчасну кваліфіковану психологічну допомогу.
Психологічна допомога має включати методи індивідуальної, групової та сімейної терапії. Вибір конкретного методу в роботі з жертвами насильства залежить від віку, рівня когнітивного розвитку дитини, виду перенесеного насильства, від стану психічного і фізичного здоров’я.
За умови комплексного та компетентного підходу до попередження цього феномену, своєчасного виявлення та подолання чинників, що призводять до насильства, реабілітації його жертв та корекційній роботі з агресорами можна мінімізувати прояви насильства у суспільстві загалом та зокрема щодо дітей.
Список використаної літератури
- Виявлення, попередження і розгляд насильства та жорстокого поводження з дітьми : метод. мат. для прац. освіти / [Буров С.О., Дубініна І.М., Онишко Ю.В. та ін.] – К. : КАЛИТА, 2007. – 36 с.
- Говорун Т,В., Кікінежді О.М. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник/ Т,В Говорун., О.М Кікінежді /- Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 1999. – 343 с.
- Дерябина, В.В. Психологическая помощь детям, пережившим насилие в семье: дис. … кандидата психол. наук : 19.00.07 / Дерябина Валентина Васильевна – М., 2010. – 333 с.
- Дубровська Є.В Навчально-методичний посібник «Організація роботи з розв’язання проблеми насильства в школі»./ Упорядники: Дубровська Є.В., Ясеновська М.Е. – К.: Huss, 2011. – 96 с
- Журавель Т.В. Соціально-педагогічна робота з профілактики насильства щодо дітей / Т. В. Журавель // Соціальна педагогіка : навч. посібник / За заг. ред. О. В. Безпалько; Авт.-кол. О. В. Безпалько, І. Д. Звєрєва, Т. Г. Веретенко та ін. : – К. : Академвидав, 2013. – С. 197-
- Іванова І. В. Вивчення проблеми насильства та його превенції як один із аспектів безпечної життєдіяльності : [Електрониий ресурс] / [І. В. Іванова, С. П. Гвоздій, Є. С. Майданюк.] – Режим доступу:http://www.rusnauka.com/24_SVMN_2008/Pedagogica/26978.doc.htm.
- Попередження насильства над дітьми : інформ.-метод. матер. та аналіз норм.- прав. бази. / [Грицевич О. В., Лозован О. М., Онишко Ю.В.]; за ред. Журавель Т.В. – К. : КАЛИТА, 2007. – 224 с.
- Овсяннікова Я. О. Форми і методи роботи з дітьми, які пережили насильство. Вісник Національного університету оборони України: збірник наукових праць., Вип. 4 (29) /2012. – 312 с.
- Цюман Т.П. Сексуальне насильство над дітьми: причини, наслідки, профілактика : інформ.-метод. посібник / [Цюман Т.П., Малієнко Ю.М.] ; за аг. ред. Цюман Т.П. – К. : ФОП Пономаренко Я.М. – 2011. – 76 с.
Анотація
Федик Оксана Василівна, кандидат психологічних наук, доцент
Розповсюдження насильства над дітьми виявляє зв’язок із загальним зростанням кількості насильства в суспільстві, насильницьких злочинів, суїцидів. У статті проаналізована проблема насилля дітей та визначено шляхи і засоби психологічної допомоги жертвам насильства.
Ключові слова: насильство, сексуальне насильство,психологічна травма, психологічна реабілітація.
Summary
The spreading of violence against children reveals a connection with the general increase of number of violence in society, violent crimes, suicides. The article analyzes the problem of violence against children and identifies the ways and means of psychological assistance for victims of violence.
Key words: violence, psychological trauma, psychological rehabilitation.