До шести років у дитини формується сценарій усього подальшого життя. Саме він визначає, кого ми оберемо в партнери, яку професію обираємо, як будуватимемо стосунки з дітьми, колегами та навіть яку їжу будемо любити.
Про це в подкасті «Кафедра відвертості» заявила психотерапевт та сексолог, кандидат психологічних наук Людмила Гридковець. За її словами, люди роблять вибір не під мрії, а під патології, тому що в них ми вміємо виживати. А здатність до виживання – первинна базова потреба.
«Якщо в дитини батько був алкоголіком, то відсотків 70 буде те, що вона знайде собі або алкоголіка, або вона підсвідомо зробить чоловіка, який має хоч якийсь потенціал до алкоголізму, алкоголіком», – пояснює Гридковець.
Це не тому, що людина дурна чи не хоче щастя. А тому, що її психіка звикла до певної моделі поведінки. Вона знає, як виживати з алкоголіком. Вона не знає, як виживати зі здоровим партнером. Основний травматичний сценарій формується до шести років. Базову довіру чи недовіру до світу дитина отримує в перший рік життя. Від трьох до шести років формується сприймання себе як жінки чи чоловіка.
«Усе починається з першого року життя. Як беруть дитину на руки, чи посміхаються їй, чи обіймають. Якщо дитину не брали на руки – у неї формується недовіра до світу й уникаючий тип прив’язаності», – каже Гридковець.
Один із найпоширеніших запитів, з яким стикаються психотерапевти – жінка скаржиться, що постійно потрапляє в стосунки з чоловіками-дітьми. Вона тягне побут, кар’єру, дітей, а чоловік лише спостерігає. Вона обурюється, але нічого не змінює. Гридковець пояснює: така жінка підсвідомо обирає саме такого партнера, бо це дає їй зиск – владу. Вона домінує, контролює, відчуває себе потрібною. Це – результат дитячої травми, де домінування було способом вижити.
«Свідомо вона хоче одного, але несвідомо підшукує собі чоловіка, над яким може домінувати. Тому що коли ти не домінуєш – це небезпечно. Вихід – усвідомити цей механізм і навчитися будувати стосунки з позиції рівності, а не влади. Але це потребує часу й терапії» – зазначає Гридковець.
Гридковець наводить простий побутовий приклад. Подружжя домовилося, що чоловік виносить сміття. Він забуває раз, другий, третій. Жінка врешті бере пакет і виносить сама.
«І це перша помилка, яку пропускає жінка. Вона не має права винести це сміття. Тому що вона забирає гідність чоловіка. Вона дає посил: він неспроможний. І сама собі – що вона все має робити сама», – пояснює психолог.
Наступного разу чоловік знову забуде. І знову. Бо якщо за нього роблять – навіщо робити самому? І так починається інфантилізація. Жінка знецінює чоловіка, а потім обурюється, що він нічого не робить.
Окрема тема – неповні сім’ї. Якщо дитина залишилася без одного з батьків, важливо не формувати негативний образ того, кого немає поруч.
«Не можна казати дитині: «А в тебе батько падлюка». Дитині важливо знати, що вона була улюблена, очікувана. Можна сказати: «Сонечко, тато тебе любив, але хвороба витіснила його. Ми спілкуємося тільки з його хворобою», – пояснює Гридковець.
Це дає дитині відчуття гідності й поваги до батька. Вона не буде наслідувати хворобу, але збереже позитивний образ чоловічої чи жіночої фігури в житті.
Гридковець також закликає, якщо ви маєте психологічну проблему – не поспішайте з висновками. Часто агресивність, апатія або депресивні стани – це не психологічна проблема, а фізіологічна. Нестача вітаміну D, магнію, запалення наднирників, гормональні збої.
У повній версії подкасту Людмила Гридковець також ділиться простим тестом, який допоможе визначити, наскільки критичне ваше вигорання та розповість, як працювати з травмами через казкотерапію.
