До проблеми сексуальної культури сучасної молоді

 

 

 

“Між свободою і відповідальністю: роль виховання”

Maria Luisa Di Pietro

 

У статті розкрито проблему формування сексуальної культури молоді як інноваційну концепцію сучасної освіти. Розкрито вплив статевого виховання та сексуального просвітництва на формування сексуальної культури молоді.

Ключові слова: молодь, сексуальна культура, статеве виховання, сексуальна просвіта.

 

Актуальність проблеми. Сучасність довела, що нині статеве виховання та формування сексуальної культури підростаючого покоління не можна розглядати як ситуативний процес, упущення в якому можна безболісно компенсувати в майбутньому. Насправді – це системна, клопітка, цілеспрямована, надто делікатна робота, яку необхідно починати на ранніх етапах розвитку особистості, вносячи з часом необхідні корективи.

Чільне місце в статевому вихованні юнаків та дівчат займає виховання в них культури міжстатевих стосунків, тобто формування позиції відвертості, довіри, приязні, поваги та гуманного ставлення до представників протилежної статі. Міжстатеві стосунки як суб’єкт-об’єктні мають відносну самостійність, реалізуються у суб’єктивній сфері людської діяльності і суттєво впливають на розвиток моральних цінностей у молоді.

Сексуальна культура є складовою загальної культури особистості, результатом її статевого розвитку та ідентифікації. Вона виявляється в усвідомленні особистістю суб’єктивних цінностей, мотивів, установок, моральних потреб, знань, цілей, здібностей, поведінки, пов’язаних із статевою належністю людини, засадою яких є гуманістичні і моральні норми суспільства.

Формування сексуальної культури  молоді сьогодні вимагає висококваліфікованої підготовки педагогів та психологів, педагогічної просвіти батьків, пильної уваги громадськості до проблем статевого виховання та сексуальної просвіти молоді.

 

Мета повідомлення  – визначити роль статевого виховання і сексуальної просвіти у формуванні сексульної культури молоді.

Постановка питання. Аналіз наукових праць показує, що дослідниками вивчались такі аспекти статевої культури: культура ставлення до протилежної статі (Л.Головач, Н. Максименко, І. Мезеря, В. Стахневич), культура статево-рольової поведінки (М. Грабовський, С. Ковальов, І. Кон, В. Семиченко, О.Сечейко) сексуальна культура (В. Безрукова, О. М. Балакірєва, Т. Говорун, О.Кікінежді), психосексуальна культура (Л. Гридковець), гендерна культура (О.Любарська, В. Романова, С. Хрісанова) тощо.

Вчені (Бондарчук О.І., Голод С.И, Колесов Д.В., Кон  И.С., Целуйко В.М.) вказують на низький рівень статевої культури  суспільства. Свідченням цього є констатоване медичними працівниками швидке розповсюдження ВІЛ-інфекції та венеричних захворювань серед юнацтва та молоді, ранній початок статевого життя юнаків та дівчат, що призводить до небажаної вагітності та пологів або ж абортів. Гострою проблемою стає схильність молоді до тютюнопаління, алкоголю, наркотиків і проституції. Відсутність культури міжстатевих взаємин, неготовність до конструктивної взаємодії спричинює велику кількість розлучень серед новостворених пар та значний відсоток неповних сімей, що, у свою чергу, сприяє неповноцінному статево-рольовому вихованню дітей.

Якщо повернутися до витоків походження сексуальної культури, то можна зазначити, що Давній Рим і Давня Греція відносилися до сексуальності позитивно: визнавали її засобом продовження роду, насолоди, відпочинку і регуляції побутових і соціальних стосунків. Розпад давніх культур Греції і Риму супроводжувався різкою вульгаризацією статевої поведінки. Сьогодні дослідники проблеми сексуального виховання змушені констатувати, що після тривалого періоду так званого «безстатевого виховання» настали принципово інші часи. Статева соціалізація нинішньої молоді відбувається у досить складних умовах. Погляди на моральність набувають несподіваних змін.   

Як зазначає Т.В. Говорун: “Сьогоднішня молодь має вільний доступ до порнолітератури та відеопродукції, різного роду сумнівних видань з питань сексу, проте потрібного мінімуму знань з точки зору збереження репродуктивної функції чоловіка та жінки, культури статевої близькості, психологічної зрілості до статевого життя та створення сім’ї вони не отримують” [2,с.18].

До теми: 

У зв’язку з цим гостро постало питання про необхідність сексуального виховання і сексуальної просвіти підростаючого покоління. На жаль, сексуальне виховання і сексуальну просвіту часто розглядають майже як синоніми. Сексуальне виховання – це система засобів впливу на молодь з метою створення у неї правильного уявлення про чоловічу і жіночу сексуальність, суть взаємовідношень статей і виховання норм поведінки в сексуальному житті. Метою сексуального виховання є: формування вірного відношення до питань статі, оволодіння сексуальною культурою, підготовка до шлюбу і сімейного життя. Сексуальна просвіта направлена на засвоєння певної системи знань з сексології, медицини, психології, культури, що є вирішальною для створення гармонійно здорової сім’ї. Тому основним аспектом у навчально-виховному процесі є поєднання виховання і навчання.

Також підкреслимо, що „статеве виховання має здійснюватись у комплексі, що сприятиме формуванню здорової статевої поведінки. Якщо ж вичленити його, то це фіксуватиме увагу дітей і … може викликати в них передчасну еротизацію” [9,с.71].

Серед основних завдань статевого виховання, на нашу думку, можна

виокремити такі:

– виховання культури інтимних почуттів: симпатії, дружби, кохання;

– формування понять про біологічні та соціальні закономірності розвитку особистості, психологічні особливості поведінки чоловіків та жінок;

– виховання рис жіночності у дівчат, рис мужності у хлопчиків;

– виховання самоповаги та поваги до представників протилежної статі, відповідальності за власні вчинки;

– підготовку юнаків і дівчат до створення здорової та повноцінної сім’ї, усвідомлена орієнтація на батьківство;

– формування навичок здорового способу життя.

       Ми знаємо, що складовими сексуальної культури на певному етапі розвитку суспільства є існуючі правила, забобони і табу щодо сексу, сексуальності та сексуальної поведінки. Але зараз можна впевнено заявити: вчинки, які раніше не схвалювалися й засуджувалися, нині розглядаються як цілком нормальні. У минулому залишилися погляди і традиції, згідно з якими засуджувався дошлюбний секс [1,с.103].  Сучасна українська молодь досить точно віддзеркалює стан нинішнього українського суспільства.

Типовими для сучасного суспільства є акселерація та пов’язаний з нею ранній розвиток сексуальних стосунків. Сексуальна революція та відкритість теми призвели до збільшення кількості сексуальних партнерів у період раннього юнацтва, коли особистість та її погляди на життя ще не сформовані.

У молоді складається враження, що життя і світ загалом крутяться виключно навколо сексу. Доросла спільнота, озброєна таким могутнім знаряддям впливу, як телебачення, Інтернет, преса, активно витісняє і деформує молодіжну субкультуру. Питання сексуальної соціалізації молоді останнім часом набули особливої актуальності через відсутність освітніх програм і спеціалістів, що сприяють формуванню статевої поведінки і сексуальної культури. Сьогодні не сформований понятійний апарат, не визначено зміст статевого виховання і сексуальної освіти. Ці проблеми фахівці (психологи, соціологи, вчителі. учні, викладачі, медики) вирішують у межах своєї професійної діяльності.

Нині молодь немов би залишилися наодинці з дійсністю, втратила пріоритети, заблукала в лабіринтах суспільних цінностей. Наслідком є аморальність, кримінал, розпуста, відкидання будь-яких ідеалів. Сексуальна поведінка сучасної молоді в Україні зазнала суттєвих змін, наслідком яких стало більш розкуте ставлення до статевих стосунків. Про це свідчить поширення дошлюбних сексуальних контактів, зниження віку початку сексуального життя, часта зміна партнерів, щорічне зростання позашлюбної народжуваності. Молодь, яка веде активне сексуальне життя, лояльно ставиться до можливості сексу з випадковими партнерами, до- і позашлюбних сексуальних зв’язків [6,c.95]. Сексуальна поведінка молоді часто набуває ризикованих форм, оскільки нерідко супроводжується низькою культурою статевих стосунків, недостатнім рівнем поширення контрацепції, особливо при перших сексуальних контактах. Те, що молоді люди прагнуть «злиття» (термін Г. Шихі, відомої дослідниці вікових криз особистості), майже ні в кого не викликає сумнівів. Водночас такого роду злиття в юнацькому віці рідко проходить без виникнення різних проблем у взаємовідносинах із протилежною статтю. Часто їх причиною є надзвичайно сильний, але неусвідомлюваний вплив культурних стереотипів, які нав’язують засоби масової інформації, художні фільми, книги, виховання, сімейні взаємовідносини, особливо «сценарії», засновані на тому, що ми чули від своїх батьків чи близьких родичів [8].     

Молодіжне середовище наповнене непереборними проблемами, вони давно перевищують критичну межу і загрожують соціальними вибухами. Просвіта молоді щодо формування сексуальної культури буде ефективною за умови дотримання певних принципів її реалізації. Формування особистості – це процес її соціалізації, тобто засвоєння індивідом соціального досвіду в результаті цілеспрямованих (виховних) і стихійних впливів [5,с.199].    

 

Нажаль, на сьогоднішній день ми спостерігаємо байдужість багатьох державних інститутів до виховання сексуальної культури молоді. Статево освітніх програм у школах та ВНЗ не вистачає. Не кращим є стан наявності науково-популярної книги, теле- та радіо- програм з проблем формування сексуальної культури молоді [7].

Чи робить свій внесок у сексуальну просвіту сучасна школа? Так, певною мірою курс біології значно розширює знання про репродуктивну функцію організму. Проте особи обох статей залишаються мало інформованими у питаннях сексуального розвитку, сексуальних відчуттів, переживань інтимних стосунків. Обговорюючи сексуальні проблеми, молодь з великими труднощами добирають відповідні терміни, відчувають зніяковілість. Це свідчить про те, що уявлення про сексуальність як частину психічного життя людини у свідомості молодих людей відображається із знаком “мінус” і розцінюється не як вияв вищих людських почуттів, а як нижча підструктура особистості, яка не варта уваги інтелекту, як щось низьке й аморальне. Не випадково словниковий запас молоді, особливо юнаків, переповнений вульгаризмами, брудними словами.

Батьківська сім’я як взірець статеворольової поведінки втрачає свою привабливість, а ідеали прояву маскулінності чи фемінності все більше знаходять в середовищі шо-уменів чи топ-моделей, популярних акторів та співаків.

Оцінюючи проблеми психосексуального розвитку  в юнацькі роки, важко не помітити великої прірви – між рівнем сексуальної культури та першим набутим досвідом сексуальної поведінки, між фізіологічною, біологічною зрілістю та її соціальними, психологічними проявами.

Нами було проведено анонімне анкетування студентів, з метою вивчення їх відношення до сексу. Метою  анкетування  було отримання інформації відносно характеру  статевого життя юнацтва. Були опитані та досліджені 70 студентів 17 -20 років (28 юнаків та  42 дівчини).

Виходячи з  нашого дослідження було виявлено, що більшість молодих людей (70%) схильні мати  одного постійного партнера, але існують такі, що мають по два партнери (8%), три та більше – (4%). 84%  займались зі своїм партнером петтингом. Дошлюбні статеві відносини схвалюють – 79%, з них 50%  – хлопці та 29%  – дівчата. У 18%  перший статевий  контакт відбувся віком, молодше 14 років. Відповідно, 27% хлопців та 73% дівчат  мають постійного сексуального партнера.

Мотивом до інтимних стосунків для 70% проанкетованих стало задоволення власних бажань, для 20%– цікавість, для 5% респондентів мотивом до вступу в сексуальні стосунки стало моральне примушення, для 5%  – інше (кохання).

На основі таких даних можна зробити певні висновки з приводу сексуальної поведінки молоді. Більший відсоток тих, хто віддає перевагу одному сексуальному партнеру, не свідчить про відсутність сексуальної розбещеності, про яку так популярно говорять сьогодні ЗМІ. Що стосується інших респондентів, то, безперечно, «сексуальний плюралізм» є особливо небезпечним за умов стрімкого поширення ВІЛ – інфекції, що спостерігається протягом останніх років саме в Україні. Найбільш критичною в цьому плані є група респондентів, хто мав два і більше сексуальних партнерів. З іншого боку, слід пам’ятати про існування певного соціального диморфізму, який притаманний підлітковій групі: нерідко вони можуть удавати «бажане за дійсне», тобто їх висловлювання можуть не співпадати з реаліями їхнього життя.

Наявна ситуація вказує на необхідність проведення просвітницької роботи з молоддю щодо формування у них сексуальної культури.

Підвищення освітнього рівня – необхідна умова зрушень у розвитку статевої свідомості чоловіка та жінки, виникнення усвідомленої потреби будувати інтимні сімейні стосунки на зразках

 кращих культур.

Одержані нами результати засвідчили, що значна більшість молоді мають недостатній рівень вихованості статевої культури, що не відповідає моральним нормам суспільства і вимагає визначення способів подолання цього явища. Виникає необхідність чіткого уявлення про суть і структуру змісту виховання статевої культури.

У зв’язку з цим, актуальним у системі навчальної та виховної роботи залишається здійснення статевого виховання і  сексуального просвітництва, формування сексуальної культури. Ці проблеми турбують сьогодні як науковців, так і суспільство в цілому.

Зі слів Мішеля Сідібе   «ми маємо зробити вибір: залишити дітей у пошуку власного шляху крізь туман неповної та спотвореної інформації, а часом відвертої експлуатації з боку медіа, Інтернету, однолітків та несумлінних дорослих, або відповісти на виклик і забезпечити чітке, інформативне, науково обґрунтоване статеве виховання, що ґрунтується на універсальних цінностях та повазі до прав людини».

На державному рівні прийнято ряд надзвичайно важливих програм, актів, постанов, указів, які законодавчо регламентують забезпечення здорових та безпечних умов життя для громадян, сприяють утвердженню норм здорового способу життя  та сексуальній культурі, але на сьогоднішній день і вони не досконалі.

Допрацьовуються  та впроваджуються Національні програми, які розраховані на проведення профілактичної роботи серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, а також професійної допомоги, що надається педагогічним колективом навчальних закладів. Найбільш конструктивним у цьому контексті видається нам застосування освітньо-виховної стратегії, яка визначається як стратегія виховання свідомого ставлення до сексуальності [3].

Для того, щоб процес формування сексуальної культури молоді був більш ефективним, необхідно прийняти перспективну Державну Програму статевого виховання молоді, яка б охоплювала такі основні концептуальні ідеї:

  • докорінне оздоровлення та зміцнення інституту сім’ї;
  • допомога суспільства щодо фундаментальної перебудови в організації та здійсненні виховних функцій навчальних закладів, зокрема статевого виховання;
  • надання методичної допомоги батькам, педагогам, шкільним психологам та медичним працівникам в проведенні статевого виховання;
  • повна фактична інформація про біологічні аспекти статі та репродукції;
  • основні дані про контроль за народжуваністю та планування сім’ї;
  • біологічні, статево-рольові розбіжності чоловіків та жінок, несхожість їх сексуальних реакцій, особистісних особливостей та суспільних очікувань щодо них;
  • позитивні та негативні наслідки статевого акту, а також вчинки, що можуть призвести до них;
  • місце сексуальних стосунків у сімейному та соціальному житті;
  • запровадження підготовки фахівців, навчання їх прийомам ведення профілактичної роботи.

 

На нашу думку, недостатньо, якщо людина, яка здійснює статеве виховання, буде викладати фактичний матеріал та керуватися його обговоренням. За цим повинна стояти визначена система цінностей (переконань), що характерна для менталітету країни.

Ми вважаємо, що такими базовими цінностями є: відповідальність, піклування про інших, особистість кожної людини, комунікація, інформація, самоконтроль.

Критеріями оцінки ефективності сексуальної просвіти мають слугувати: позитивне ставлення до сексу як до морально-ціннісної категорії, сприйняття власного тіла, повага до осіб протилежної статі, сформовані настанови щодо цнотливості й утримання від ранніх та випадкових статевих контактів, розуміння необхідності стримувати сексуальні потяги та вміння контролювати їх вияви, знання правил збереження репродуктивного здоров’я і безпечної сексуальної поведінки та настановли на дотримання цих правил, ступінь сформованості особистої відповідальності за власне сексуальне життя [4].      

Формування сексуальної культури молоді буде більш ефективним, якщо відповідне ставлення до цього процесу стане на належний рівень, це можливо лише за умови об’єднання зусиль усіх без виключення соціальних інституцій, що мають відношення до навчання і формування особистості та зацікавлені в якісному вихованні молодого покоління [9,p.171].    

Очевидним є те, що українське суспільство справді потребує радикальних змін у сфері статевого виховання, що дозволить йому зберегти свою ідентичність у найкращих її проявах та сприятиме в подальшому його нормальному розвитку. Формування сексуальної культури молодого покоління української нації в наш час розглядається як показник цивілізованості держави.

Сексуальне життя, як і будь-яка об’єктивна реальність, є об’єктом наукових досліджень. Його проблеми потрібно вивчати і вирішувати, особливо це стосується молодого покоління. Якщо молоді своєчасно не дати відповідних знань з питань статі, сексу, сексуальної культури, то вони однак пізнають істину, але з жорсткої, грубої сторони.

Отже, можна зробити висновок, що надмірна лібералізація статевої моралі, зняття табу на будь-які прояви сексуальної активності людей у поєднанні з недосконалістю системи сексуальної просвіти молоді та низьким рівнем сексуальної культури суспільства в цілому містить у собі серйозну небезпеку для фізичного, психічного і морального здоров’я підростаючого покоління.

 

  1. Абраменкова В. В. Половая дифференциация и сексуализация детства: горький вкус запретного плода / В. В. Абраменкова // Вопросы психологи. – 2003. – № 5. – С. 103 – 120
  2. Говорун Т.В. Соціалізація статі та сексуальності. : Монографія /Т.В.Говорун.– Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 240 с.
  3. Говорун Т.В. Стать та сексуальність: навч. посіб./ Т.В. Говорун, О.В.Кікінеджі. – Тернопіль: Богдан, 1999. – 384 с.
  4. Джерела формування сексуальної культури. [Текст] : монографія // Формування сексуальної культури молоді : монографія / Авт. О. М.Балакірєва та ін.; За заг. ред. О. О. Яременка. – Київ : Український ін-т соціальних досліджень, 2004.
  5. Кравець В. П. Статева соціалізація дітей і підлітків: закономірності та ґендерні особливості : Монографія / В. П. Кравець. – Тернопіль : ТНПУ, 2008. – 476 с.
  6. Особистісні кризи студентського віку : Зб. наук. статей/ За ред. Т.М.Титаренко. – Луцьк : Ред.-вид. від. «Вежа» Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – 110 с.
  7. Сечейко О.В. Психологічні детермінанти сексуальної поведінки підлітків: Дис…канд.. психолог. Наук. 19.00.07.,К., 2000. – 228 с.
  8. Шихи Г. Возрастные кризисы / Г. Шихи. – СПб., 1999.
  9. Штифурак В. Є. Соціально-педагогічні основи виховної роботи зі студентською молоддю / В.Є.Штифурак – Вінниця : Видавництво-друкарня «Діло», СПД Данилюк В.Г., 2007. – 568 с.

 

Автор: Оксана Федик  – кандидат психологічних наук,  доцент